Увага! СКАЗ!
У січні-лютому поточного року на території Роздільнянського району (с. Ольгинове Цебриківської ОТГ, с. Яковлівка Степанівської ОТГ та с. Шевченкове Роздільнянської ОТГ) зареєстровано та лабораторно підтверджено випадки захворювання на сказ домашніх тварин (коти). Тварини проявляли безпідставну агресію по відношенню до власників.
Сказ – одна з найдавніших хвороб і ніхто навіть точно не скаже, що раніше з’явилось: людство чи сказ? Перша згадка датована 2000 роком до н.е. у зв’язку з поширенням сказу через укуси собак. З початком нової ери сказ став широко поширеним у Греції, Римській імперії та на Криті. Римлянин Карданус вказує у І столітті н.е., що слина скажених собак містить вірус (у перекладі з латини «отрута»). Римський дослідник Цельс був вкрай зацікавлений проблемою сказу і рекомендував очищувати рану після укусу з наступним її припіканням розжареним металом; таке «лікування» використовували 2 тисячоліття! Дієво боротися з захворюванням почали лише після відкриття Л.Пастером вакцини, якою щеплювали людей з 1885 року. Саме у роковини смерті Луї Пастера відзначають Всесвітній днеь боротьби зі сказом - 28 вересня. Головною причиною, що призводить до захворювання і смерті людей, яких покусали скажені тварини, є небажання або незнання про необхідність профілактичного лікування вакциною. До речі, друга у світі установа для профілактики сказу людей, яких щеплювали після покусів, відкрита в Одесі за ініціативи І. Мечнікова та М. Гамалії у 1886 р.
Щорічно реєструється захворювання на сказ серед тварин та випадки покусів. Коротко нагадаємо, що таке сказ і які вжити заходи в разі укусу людини чи тварини іншою свійською чи дикою твариною.
СКАЗ – особливо небезпечне інфекційне захворювання спільне для тварин і людей, яке може вражати всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин). Захворювання характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю (летально).
Джерелом збудника (вірусу) цієї небезпечної хвороби є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною через покуси, ослиненя, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість інкубаційного періоду (від моменту зараження до перших проявів хвороби) залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин - 7-8 днів, для людей – від 2-ох тижнів до одного року. З місця укусу вірус по нервовій тканині поширюється до головного та спинного мозку, де потім накопичується і потрапляє до внутрішніх органів, які можуть його виділяти: слинні, підшлункова, молочні залози, слизові оболонки.
Клінічні ознаки сказу у тварин і людей подібні. Форма хвороби може бути буйною, тихою, атиповою. Для типового прояву сказу характерні стадії провісників, збудження і паралічів. Частіше паралітичний сказ і атиповий прояв хвороби характерний для сказу, викликаного вірусом адаптованим до лисиць.
Найбільш характерні ознаки захворювання на сказ у тварин: слинотеча, водобоязнь, світлобоязнь, параліч, тварина стає агресивною, ховається по кутках, часто змінює місце проживання, стає дратівливою, відмовляється від їжі і води, здатна мовчки накинутися на господаря, зустрічних та вкусити. Найбільш небезпечна форма сказу - тиха (загальні ознаки хвороби можуть бути виражені слабо).
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на домашніх тварин та людей.
Основним джерелом вірусу сказу в Україні є лисиця червона. Хвора на сказ лисиця здатна за добу пробігати 10-15 км, контактуючи з безмежною кількістю різних видів тварин і, в першу чергу, з собаками, котами, худобою, яка утримується на пасовищах. Потенційним джерелом збудника сказу є безпритульні собаки і коти, а також собаки та коти, власники яких порушують правила їх утримання (не проводять профілактичні щеплення проти сказу).
Щоб захистити себе від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил:
- дворових собак утримувати у вольєрах, вигулювати на короткому повідку та у намордниках, щорічно робити профілактичні щеплення проти сказу;
- уникати контактів з безпритульними та дикими тваринами;
- вживати заходи з недопущення диких хижаків на тваринницькі ферми та інші місця розташування свійських тварин;
- мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри із впольованих диких тварин користуватися гумовими рукавичками після чого, не знімаючи їх, вимивати руки у дезінфекційному розчині;
Що робити, коли вас покусала тварина?
- рану необхідно ретельно промити мильним розчином, а краї обробити 70 % розчином спирту або 5 % розчином йоду, накласти стерильну пов’язку;
- своєчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою для вирішення питання щодо необхідності проведення антирабічних щеплень (щеплення актуальні в перші 14 днів від моменту зараження); перш за все, звернутись до сімейного лікаря за місцем проживання, а при тяжкому випадку викликати негайно швидку допомогу за номером 103;
- під час курсу антирабічних щеплень - не пропускати процедури та не переривати курс, дотримуватись режиму, встановленого лікарем, не вживати алкоголю, уникати переохолоджень та перегрівань;
- тварину, яка завдала уражень людині, НЕ ВБИВАТИ, за нею необхідно спостерігати протягом 14 діб.
Пам’ятайте, сказ вилікувати неможливо, його можна тільки попередити. Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!
Роздільнянське районне управління Головного управління Держпродспоживслужбив Одеській області
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
