Про неймовірну мужність та героїзм
Триває героїчний спротив українського народу рашистській навалі. Україну планували захопити за три дні, а ми третій рік показуємо всьому світу свою незламність та впевнено йдемо до Перемоги. Цю омріяну Перемогу наближають українські захисники, воїни світла, які з усією мужністю та неймовірною сміливістю боронять рідну державу від ворога на всіх напрямках фронту.
Багато чоловіків нашої громади з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист своєї Батьківщини, своїх сімей. Серед тих, кому не довелось вручати повістку, – староста Яковлівського старостату Олександр Дудніченко. Ставши прикладом для багатьох земляків, Олександр Олександрович, одним з перших відправився до військкомату та взяв до рук зброю, ставши на захист України. Попереду на нього чекали гарячі напрямки фронту, перша контузія під час звільнення Давидового Броду, перші дні у шпиталі та знову жорстокий і нещадний фронт, оборона Красногорівки, Авдіївки, що на Донеччині тощо.
Під час одного з найважчих боїв Олександр за власною ініціативою вивів із ворожого тилу групу поранених бійців, а важкотравмованого командира відділення штурмовиків, отримавши чергову контузію, майже наосліп ніс на своїх плечах близько трьох кілометрів під нестихаючими обстрілами, поки не дістався до українських позицій. Поки не врятував…
Хто знає Олександра Олександровича, той розуміє, що сам він про таке не розповість – надто скромний це чоловік. Страшні подробиці, наче сюжети зі старих кінофільмів про Другу світову, знаємо від побратимів, очевидців героїзму Олександра.
Нещодавно стало відомо про високу нагороду за героїчний вчинок під час бойових дій, пов'язаних із ризиком для життя: наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 квітня 2023 року старший сержант морської піхоти взводу розвідки 88-го окремого батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Олександр Дудніченко був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного «Золотий хрест».
Наслідком такого героїчного подвигу стало тривале лікування, непроста реабілітація, яку нині проходить наш захисник. Молимось за Олександра Олександровича та всіх, хто сьогодні виборює наше право жити на рідній землі, працювати, навчатися, любити та вірити у Перемогу.
Слава Україні! Слава нашим Героям!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
