Прибережні смуги – зона охорони, а не обробітку
У сучасних умовах, коли людська діяльність дедалі активніше впливає на природні процеси, раціональне використання та охорона земель стають одними з найактуальніших питань. Особливої уваги потребує збереження земель водного фонду, зокрема прибережних захисних смуг.
З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ПЗС).
Прибережна захисна смуга – це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря чи навколо водойми, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності.
Правовий режим використання прибережних захисних смуг визначається нормами:
- Земельний кодекс України
- Водний кодекс України
- Кодекс України про надра
- Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», «Про землеустрій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про екологічну мережу України», «Про природно-заповідний фонд України» та іншими нормативно-правовими актами.
Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
- 25 метрів – для малих річок, струмків, потічків і ставків площею менше 3 га;
- 50 метрів – для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею понад 3 га;
- 100 метрів – для великих річок, водосховищ на них та озер.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина ПЗС подвоюється.
У межах існуючих населених пунктів ПЗС встановлюється з урахуванням конкретних умов забудови та землекористування.
Відповідно до статті 89 Водний кодекс України, у межах ПЗС забороняється:
- розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
- зберігання і застосування пестицидів та добрив;
- влаштування літніх таборів для худоби;
- будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок;
- миття та обслуговування транспортних засобів;
- влаштування сміттєзвалищ, гноєсховищ, накопичувачів відходів, кладовищ, скотомогильників тощо.
Об’єкти, що вже знаходяться у ПЗС, можуть експлуатуватися лише за умови дотримання встановленого режиму. Споруди, які є непридатними або не відповідають вимогам законодавства, підлягають винесенню за межі прибережної захисної смуги.
Останнім часом набуває актуальності проблема розорювання прибережних захисних смуг, які нерідко розорюються аж до урізу води.
Такі дії призводять до:
- посилення ерозії ґрунтів;
- замулення та забруднення водойм;
- зменшення водності річок;
- втрати природних прибережних екосистем;
- погіршення якості питної води.
Розорювання ПЗС є неприпустимим і порушує вимоги чинного законодавства.
Залежно від характеру та тяжкості правопорушення законодавством передбачено:
Кримінальну відповідальність відповідно до:
- Кримінальний кодекс України (ст. 236, 239, 239-2, 252) – санкції можуть передбачати покарання аж до позбавлення волі строком до 10 років.
Адміністративну відповідальність – за ст. 53 Кодекс України про адміністративні правопорушення, що передбачає накладення штрафу за порушення правил використання земель.
Цивільно-правову відповідальність – у разі заподіяння шкоди (збитків), завданих порушенням вимог законодавства.
Розрахунок шкоди здійснюється відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, яка визначає механізм нарахування збитків за самовільне зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням та розорювання прибережних захисних смуг.
Сільська рада закликає всіх фермерів та агровиробників берегти прибережні смуги та суворо дотримуватися встановлених правил користування землею – це наш спільний обов’язок перед природою та майбутніми поколіннями!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
